Українська “помаранчева революція” добігає кінця і, як будь-яка революція, звільняє місце звичному впорядкованому темпу життя, принаймні до 26 грудня. Що це - затишшя перед бурею, чи очікування національного свята - ми вже невдовзі знатимемо. Проте вже зараз відчувається певна емоційна спустошеність, при чому, якщо ще тиждень тому вона пов'язувалася з утомою від напруженого революційного гарту (і всі просто втомилися через невизначеність завтрашнього дня), то тепер вона спричинена скоріше відчуттям звершення, доконаності історичного вчинку і навіть - повільним усвідомленням того, що все вже позаду, що масштаб вчорашніх подій вписується в рамці подвигу, історичного дива, психологічного зламу цілої нової нації, яка започаткувала свою нову історію. І ще, залишився сум - гордий, самовитий - з того, що більше такого нам не побачити, сум, з яким ми дивитемомося хроніки подій і не віритемемо власним очам, сум свободної людини...

Ще тиждень тому здавалося, що ще трохи й все розсиплеться на друзки - економіка, держава, мир. Проте сьогодні стає зрозуміло, що всі ці очікування - істеричні та накручувані реакції, спричинені швидким плином подій. Невизначеність ситуації сприяла нагнітанню політичної атмосфери, з чого скористалися деякі цинічні політики, що мріяли залишити за собою безмежні привілеї кланової системи. Але історія зіграла с ними злий жарт: переслідувачі стали переслідуваними й колишня жертва стала мисливцем. Але, не кажи “гоп” поки не перескочиш, тож не забігатимемо наперед. Справа за легітимізацією набутків помаранчевої революції, а це - процес не одного дня.

Найважливіші події, які поза всяким сумнівом (в довгому черегу інших подій, пов'язаних із революцією) ввійдуть до підручників історії, відбулися 8 грудня. Вони стали заключним етапом переговорів влади та опозиції, що були вже зайшли в глухий кут, та логічним завершенням майже трьохтижневої акції народного спротиву. Можна сміливо говорити, що утворився зовсім новий, майже неочікуваний, проте бажаний, статус-кво. Зокрема, парадоксальною подією стала кардинальна зміна стратегії передвиборчої боротьби провладного кандидата. Певно, зараз він і сам проти такого свого титулу, адже виступив iз відверто перверсивною концепцією “опозиційності до колишної та теперішньої влади”. Ця недолуга схема не викликає довіри, адже якщо б кандидату від влади хотілося з самого початку виступати в опозиційному амплуа, він мусив би відмовитися від тих привілей, що йому надавав його статус. Проте, він цього не тільки не зробив, але й рясно користувався своїм положенням. Тож, швидка зміна орієнтації видається не тільки сумнівною, але й сміховинною. Натомість поки ще чинний Президент Кучма також постарався позбутися зв'язків переємства з прем'єром та, чи не мимохіть, підписав історичний пакет домовленостей із опозицією (нехай і з другого разу). На вимогу опозиціонерів були підписані прийняті Верховною Радою зміни до Закону про вибори, що мінімізуватимуть можливості потенційних фальсифікацій, утверджені зміни до Конституції, що звужують повноваження Президента та фактично перетворюють Україну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку, відправлено у відставку (чи то пак, прийнято відставку?) Генпрокурора Васільєва тощо.

На тлі всіх цих подій політична істерія перетворилася на ейфорію. Що ж сталося в економіці за цей час й особливо в фінансовій сфері? Чи збулися найрозпачливіші прогнози спеціалістів щодо інфляції, росту цін тощо? Чи розвалилася українська фінансова система: чи системними були її збої, або спричиненими політичною нестабільністю? І що сталося з українськими банками та кредитними спілками - хто з них втратив кошти, а хто отримав несподівані прибутки?

Скидається на те, що кредитні спілки не тільки не втратили від ситуації в країні, але подекуди навіть здобули певні, так би мовити, компенсації. Тут вже писалося про форс-мажорні заходи, що були прийняті Нацбанком України два тижні тому та про превентивні схеми, розроблені кредитними спілками, задля збереження статус-кво на фінансовому ринку.

Зокрема, як суб'єкт фінансового оперативного ринку наша Кредитна спілка “Перше Кредитне Товариство”, керуючись необхідністю збереження балансу між кредитними та депозитними операціями, впровадила цілу низку нетрадиційних заходів. Видача кредитів по операціях, що не є споживчим кредитуванням (видача кредитів за програмою “розстрочка”) була обмежена, а сума першого внеску, що його приймають у позичальника, збільшена до 50% від суми кредиту. Дострокову виплату членам кредитної спілки коштів за договорами про членські внески (“про вклади”), термін виконання зобов'язань по яких ще не вичерпано, планувалося тимчасово призупинити, згідно з постановою №576 “Про тимчасові заходи щодо діяльності банків” від 30 листопада. Однак того ж дня керівництвом “Першого Кредитного Товариства” було прийняте рішення й далі провадити виплати в звичайному режимі.

Кредитна спілка “Перше Кредитне Товариство” також рекомендувала клієнтам переоформлювати договори про членські внески “без захисту від інфляції” на договори “з захистом від інфляції”, заради скорочення можливих утрат вкладників від інфляції. I в цьому випадку не вживати штрафні санкції за дострокове росторгнення договору про членські внески “без захисту від інфляції”. За таких умов клієнти стали захищеними від можливих інфляційних наслідків. На противагу збільщенню суми зобов'язань з прив'язкою до курсу долара задля збалансованості інвестиційних та кредитних зобов'язань кредитної спілки, відбулося збільшення й числа кредитів, що видаються з прив'язкою до курсу долара.

“Перше Кредитне Товариство” своєчасно зреагувало на можливі санкції Національного Банку України щодо збільшення попиту на повернення внесків та завчасно збільшило ліміти касових залишків і, таким чином, не відчуло браку коштів в перших числах грудня.

Ще одним сміливим і, як показав час, поміркованим і послідовним, був значущий крок керівництва компанії: “Перше Кредитне Товариство” не припинило видачу кредитів і залишилося чи не єдиною фінансовою установою на теренах України, яка продовжувала видавати кредити після 30 листопада 2004 року. При цьому був збільшений процент по кредитах, що дало можливість у подальшому впровадити додаткову капіталізацію кредитної спілки та сформувати в більшому обсязі свої резерви - відтепер уже з урахуванням можливих політичних ризиків.

Як зазначалося вище, "Перше Кредитне Товариство", маючи зважений баланс між кредитними та депозитними, гривневими та дорівняними до валютних фінансовими потоками, змогло запропонувати усім бажаючим перевести без утрат (за дострокового розторгнення) договори “без захисту від інфляції” в договори “з захистом від інфляції”. І в цьому випадку кредитна спілка за зниження процентних ставок по індексованих внесках також збільшила свій прибуток, через те, що зобов'язання по депозитних договорах (перед вкладниками, які піддалися паніці та переоформили свої внески на внески "з захистом від інфляції"), скоротилися від 15-24% до 7.8-14.4% річних.

До чого ж призвели дані застережні заходи? На диво, але “Перше Кредитне Товариство” не тільки нічого не втратило, але й утвердилося в своїх лідируючих позиціях на фінансовому інвестиційному та кредитному ринках України. Як відомо, спектр послуг, які пропонують комерційні банки та кредитні спілки останнім часом майже тотожний: банки впритул зайнялися розробкою програм споживчого кредитування, а кредитні спілки потроху зайнялися крупним кредитуванням - в тому числі й іпотечним. Тож вони стали гарними сусідами в роботі з фізичними особами. Але умови, в яких працюють кредитні спілки, особливо що стосується податкових схем, лабільніші за ті, в яких працюють банки. Тому, коли комерційні банки, керуючись постановою Нацбанку №576 від 30.11.2004 р., призупинили дострокове повернення внесків, “Перше Кредитне Товариство” не використало можливості замороження внесків і продовжувало повертати їх за вимогою клієнтів, розпочавши при цьому информаційну розяснювальну кампанію. А, враховуючи принципи фінансової кооперації, головними серед яких є довіра між членами кредитної спілки, взаємодопомога, прозорість операцій, участь кожного бажаючого члена спілки в її роботі, доступність до керівних органів та відповідальних осіб, кредитна спілка отримала незаперечну перевагу відносно інших фінансових установ. Постанова Нацбанку була обов'язковою до використання лише банками, тому не вплинула на роботу кредитної спілки. Завдяки цьому “Перше Кредитне Товариство” отримало додатковий притік депозитів тих вкладників, що залишилися невдоволеними непопулярними тимчасовими заходами, впровадженими банками, зокрема їхньою відмовою достроково повертати внески. Таким чином, Кредитна спілка отримала нових клієнтів через те, що виявилася найменш вразливою серед великої кількості фінансових організацій. Можна передрікати, що в подальшому цей факт виллється в додаткові прибутки для далекоглядниx вкладників, які довірили Кредитній спілці "Перше Кредитне Товариство"свої заощадження.

Слід зазначити, що ті деструктивні процеси, що відбуваються наразі в Україні, призводять таки до кризи, або тимчасового хаосу в фінансовій сфері, та проте, також спричиняють певну переорганізацію фінансового ринку, впроваджують новий статус-кво поміж банками та кредитними спілками, провокують до опрацювання непопулярних, але ефективних схем роботи в форс-мажорних умовах, примушують шукати гарантовані засоби послідовної роботи, а подекуди навіть збільшують довіру до фінансових установ, які успішно долають наслідки політичної та економічної дестабілізації.

Андрій Азаров
Голова Правління
Кредитної спілки
“Перше Кредитне Товариство”

"УКРАЇНА BUSINESS"
14- 17 декабря 2004